Я звертаюсь до своїх Братів, членів Організації, всіх з ким разом створював її з нуля, всіх тих, хто залишається в її лавах зараз в атмосфері зради і репресій, всіх, хто прийде в неї в майбутньому і понесе наші бойові знамена до Перемоги.
Я пишу в найтяжчі часи нашої Організації. Найтяжчі-тому що вже півтора роки вся державна репресивна машина проти нашого руху. Одна за одною «пишуться» фальсифіковані справи, один за одним найкращі кадри опиняються за гратами або в бігах. При цьому ворог хоче знищити нас не тільки фізично, але й морально: нас – ідейних бійців звинувачують у брудних кримінальних злочинах. Півтора роки на діяльність Організації накладено табу, – про неї не говорять ні на телебаченні, ні в газетах. Вороги – звичайні СБУ-шні стукачі та боягузи виливають потоки бруди і брехні на нас в сєтях. Всі вони сподіваються, що змова мовчання в купі з брудом знищать наш Рух і Організацію. Але скоро всі ці ланцюгові пси та їхні господарі переконаються в незламності нашого Духу.
«Сиділи в двох камерах. Надвір їх не випускали, двері відмикали, лише щоб їжу подати та “параші” забрати.
Одного ранку дозорець відчинив двері й подав бак із окропом до камери, де самі главарі сиділи. Котрийсь прийняв бак і раптом вилив окріп дозорцеві на голову. Втягнули його до камери, забрали ключі, револьвер, вдушили і – на коридор. Відімкнули другу камеру і всі разом – вниз. На сходах скрутили ще одного дозорця – і так, що той і не писнув.
Коли існував Совєцький Союз з його інтернаціональною ідеєю, відповідно панувала й егалітарна концепція: зрівняння всіх людей. Концепція обмежувала свободу людини і гальмувала суспільний прогрес. У цивілізованому суспільстві не може бути й мови про рівність тому, що люди за своєю природою можуть бути хіба що подібними. Ми не зробимо добра істоті, біологічно ідентичній людині, назвавши її власне людиною. Адже «сонце допомагає бачити здоровим очам і завдає болю хворим» (Абу-ль-Фарадж). Буде справедливо називати «недолюдиною» істоту, подібну до людини, якщо в її душі панує необмежений потяг до руйнування, примітивна заздрість, неприкрита підлість. Отже, не все, що має людський вигляд, рівне. Поняття «справжня людина» адекватне поняттю «людина». Будь-яка істота або є людиною, або не є нею.
Одне з найпоширеніших упереджень – мовляв поблажливість щодо мігрантів, активний антирасизм, позитивна дискримінація тощо – відповідають “європейській гуманістичній традиції”. Ніби то “права людини”, незаконно приписані цій гуманістичній традиції, протистоять небезпекам тиранії і фашизму, які несуть у собі доктрини національної або етнічної преференції. Насправді відбулася незаконне привласнення традиції. “Права людини” – це не більше ніж спотворена подоба класичного гуманізму.
Українська раса – це раса солідаристів, яких суспільний ідеал – група, а не індивідуальність. Найприродніше місце українця – це перебування в групі, а ніколи – поза групою. В групі розвивається він найліпше. Українське суспільство було, є і буде як образ взаємовідносин груп. Тому нема іншої дороги до організації української раси, як тільки укладання взаємовідносин українських груп. Ніяка імпровізація, ніякий експромт-історія, лишень – договір груп як вияв одности характеру раси.
В своєму рухові дух реалізується і через людську особистість, і через спільноту. Найвищим типом спільноти є нація, її буття обіймає всі напрямки діяльності духу. Нація не є просто скупченням людей, поєднаних за формальними ознаками /мова, тип вишивки, ширина шароварів/, це є інтегрована особистість, для якої людина виступає лише моментом. Як особистість, нація має свою свідомість, волю, своє обличчя і свій шлях.
Ідеологія ДСУ охоплює інтереси не соціальної чи партійної групи, верстви чи класу, а інтереси Нації. Політична ідеологія ДСУ – націократична. Об’єднання прагне до побудови націокротичної держави, джерелом влади якої буде УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ.
Нація – головне поняття політичної філософії ДСУ. Права та інтереси нації – головні критерії наших дій. Держава правочинна тоді, коли керується інтересами Української Нації. Завдання держави – служити Нації, бути могутнім інструментом її політичного та духовного самоствердження, її історичної творчості. Влада Української Нації гарантуватиме й права кожного члена цієї великої спільноти.
Провідна верства
Справжня провідна верства – «черпає закон з себе». Вона створює Порядок, оскільки сама є Порядком. Порядок – це сутність її внутрішньої природи. Тому істинна влада завжди йде попереду права. Іншими словами не суспільний договір творить закони, а еліта і її вподобання, що випливають з її єства.
Природа держави. В чому її сутність, в чому її сила? Що штовхає людину служити ідеї держави? Корисливий розрахунок, сліпа віра, несвідоме стремління до чогось? До чого? Можна описувати масу теорій, розмірковувати про стійкий розвиток, соціальний прогрес, базис, надбудову… Але як пояснити ту радість від одного факту зростаючої міці своєї держави і депресію від усвідомлення її слабкості?
Я звертаюсь до своїх Братів, членів Організації, всіх з ким разом створював її з нуля, всіх тих, хто залишається в її лавах зараз в атмосфері зради і репресій, всіх, хто прийде в неї в майбутньому і понесе наші бойові знамена до Перемоги.
«Сиділи в двох камерах. Надвір їх не випускали, двері відмикали, лише щоб їжу подати та “параші” забрати.
Одного ранку дозорець відчинив двері й подав бак із окропом до камери, де самі главарі сиділи. Котрийсь прийняв бак і раптом вилив окріп дозорцеві на голову. Втягнули його до камери, забрали ключі, револьвер, вдушили і – на коридор. Відімкнули другу камеру і всі разом – вниз. На сходах скрутили ще одного дозорця – і так, що той і не писнув.
Провідна верства
Справжня провідна верства – «черпає закон з себе». Вона створює Порядок, оскільки сама є Порядком. Порядок – це сутність її внутрішньої природи. Тому істинна влада завжди йде попереду права. Іншими словами не суспільний договір творить закони, а еліта і її вподобання, що випливають з її єства.
Держава не відбудеться, якщо економічне мислення в суспільстві домінуватиме над національним