Українська Нація перебуває у революційних умовах і в умовах війни. Закінчення Майдану не означає закінчення революції. Революція триває доти — доки не досягнуто мети, які ставила перед собою революція. Відмова від цього постулату — визнання перемоги контрреволюції. Це перше, що потрібно запам’ятати.
Соціяльний поділ внутрі нації — це конечність, створювана розвитком суспільно-виробничих відносин. Соціяльні групи (або як їх називають — класи) нації — це органічні спільноти, що в кожному даному історичному періоді надають структурі. суспільства конкретних форм і означають її завдання.
Проблема соціяльного поділу нації є надзвичайно складною й многогранною. Її неможливо розрішувати ані методами класової реакції, що намагається здержати розвиток суспільно-політичних і господарських відносин (як це робить сучасний капіталізм), ані вузькоглядними доґмами перманентної класової війни (як це робить комуно-соціялізм).
Капіталізм та соціалізм ставлять економічний фактор на перше місце, практично відкидаючи значення інших чинників у життєдіяльності людської спільноти, підпорядковуючи ці останні економічному інтересу. І капіталізм, і соціалізм грунтуються на матеріалістичному світогляді, поборниками якого ми є. Наше, ідеалістичне світосприйняття, висуває на перші позиції національні інтереси, які є відправною точкою всієї нашої діяльності. Відповідно доцільність тих чи інших речей, в тому числі і в господарській діяльності, є головним критерієм, за яким ми оцінюємо корисність тих чи інших заходів в економіці чи моделей економічної діяльності.
Доля нації у самозатвердженні. Наша нація зможе самозатвердитися тільки на теренах іних народів. Бо самозатвердження у нескінченій боротьбі. Нам поки що зручно сидіти у колисці-Україні, але ми ростемо та міцнієм і настане час, коли дитина стане мужем і візьме до рук замість іграшки меч. Націю не можна пізнати. Розум не в змозі її зрозуміти, лише почуття. Через націю світ знову одержав героїчну ідею. Доля героя – його нація.
Я звертаюсь до своїх Братів, членів Організації, всіх з ким разом створював її з нуля, всіх тих, хто залишається в її лавах зараз в атмосфері зради і репресій, всіх, хто прийде в неї в майбутньому і понесе наші бойові знамена до Перемоги.
Я пишу в найтяжчі часи нашої Організації. Найтяжчі-тому що вже півтора роки вся державна репресивна машина проти нашого руху. Одна за одною «пишуться» фальсифіковані справи, один за одним найкращі кадри опиняються за гратами або в бігах. При цьому ворог хоче знищити нас не тільки фізично, але й морально: нас – ідейних бійців звинувачують у брудних кримінальних злочинах. Півтора роки на діяльність Організації накладено табу, – про неї не говорять ні на телебаченні, ні в газетах. Вороги – звичайні СБУ-шні стукачі та боягузи виливають потоки бруди і брехні на нас в сєтях. Всі вони сподіваються, що змова мовчання в купі з брудом знищать наш Рух і Організацію. Але скоро всі ці ланцюгові пси та їхні господарі переконаються в незламності нашого Духу.
Зусиллями Головного Проводу СNА та Запорізького осередку вийшов друком другий номер збірки ідеологічних робіт та програмових документів “Український Соціальний Націоналізм”. Перший випуск побачив світ у Харкові ще в 2007 році. Його підготували представники Організації “Патріот України”, яка на той момент була єдиною структурою, яка відкрито називала себе соціал-націоналістичною і займалася виключно громадською роботою. Наразі соціал-націоналістична організація в Україні вже не одна, і більшість СN гуртів співпрацюють в рамках Соціал-Nаціональної Асамблеї, яка вже діє не тільки на громадському фронті, але й зробила перші кроки у політичній боротьбі. Природно, що ми, як реальна антисистемна організація відчули протидію ворожої українцям системи. Протягом 2011-2012 років соціал-націоналісти стали найбільш репресованим ідеологічним рухом у сьогоднішній Україні. Один з авторів нижченаведеної збірки (Андрій Білецький) є наразі політв’язнем, ще один з авторів (Олег Однороженко), щойно вийшов з в’язниці на поруки.
Розглядаючи спектр правих політичних сил України ми бачимо не меншу, а то й більшу їх ідейну різноманітність у порівнянні як з «лівими», так і з «центристами». У даній статті навмисно не будемо торкатися розгляду ідеологічних систем іншого ідейного поля, лише ідеологій, які можна назвати «правими». Не будемо розглядати ідейні відмінності різних організацій, а розглянемо конкретні, так би мовити, пункти програми.
За попередні декілька років націоналістичний рух йшов у напрямку «приземлення», принаймні в ідеологічному плані. Все більше уваги приділялося соціально-економічним та суміжним питанням і менше стало «філософії». Загалом український націоналістичний рух вдало зорієнтувався і отримав певні преференції на хвилі соціальних протестів в Україні, як то 50-тисячні протести підприємців. Приставка «соціал-» у набираючій популярності ідеології українського соціал-націоналізму набула особливо актуального значення, хоч ідеологічні батьки не обмежували цією приставкою якусь соціалку.
Основним символом організованого Соціал-Nаціонального Руху є знак «Ідея Nації». Український Соціал-Nаціоналізм, що являє собою універсальну ідеологію, має стрижнем свого світогляду центральну ідею – Ідею Nації, яка становить для нього головний ціннісний пріоритет. З цього джерела випливають всі основні та другорядні ідеологічні положення Соціал-Nаціоналізму.
Від ранку до ранку бачимо
як зло діється на Русі,
і чекаємо що повернеться до добра.
А такого не буде,
Інакше як сили свої не згуртуємо
І не візьмемо мету одну до мислі нашої
То бо глаголить нам глас праотців.
(«Велесова книга»)
В основі будь-якого творчого акту лежить ідея, ґрунтовне осмислення, натхнення. Ідея через Творця-Деміурга прагне до завершеності, прагне до кінцевої мети, прагне до свого втілення в життя. Лише жидівський «інтелект» Бернштейна міг сформулювати тезу – «Мета-ніщо, рух-все». Саме цю тезу втілюють його одноплемінники у щурячій гонитві за грошима. «Рух-все»- це рух сучасного українського політикуму, рух в нікуди, без мети і спрямування. Рух, що прикривається кольоровими та мерехтливими, але від того не менш пустими та беззмістовними обгортками «європейського вибору», «економічної стабілізації», «толерантності».
Як і на всіх рівнях буття живих організмів між суспільними об’єднаннями усіх історичних форм завжди точиться боротьба. Починаючи від первісних племен і закінчуючи державами-імперіями – всі великі суспільні об’єднання прагнуть до домінування. Зовнішня політика кожної держави є реалізація заходів направлених на домінування. Хоча, кажучи про сьогоднішню Україну можна стверджувати, що зовнішня політика спрямована не на домінування, а на елементарне виживання (причому виживання окремої купки людей, яка зараз при владі). Україна сьогодні є об’єктом панування і впливу інших держав.
Економіка держави тісно пов’язана з усіма векторами державної політики і в тій чи в іншій мірі визначає її військову могутність, зовнішньополітичний вплив, матеріально-побутову культуру тощо. Ступінь розвитку економіки, економічні можливості держави, в свою чергу, залежить від двох чинників: перший – ресурси держави (в тому числі людські, організаційні та інтелектуальні); другий – форма господарювання (яка визначає ефективність використання ресурсів). І якщо перший чинник у певний проміжок часу є сталим та відносно незмінним, то другий залежить від політичної волі керівництва держави. Економічна політика, яка визначає спосіб використання господарських ресурсів є тим матеріальним базисом на якому тримається державна політика та всі її сфери.
Коли сьогодні йде мова про попередників українського соціал-націоналізму, про тих , хто заклав ідейний фундамент нашого руху, перш за все спливає ім’я Миколи Сціборського. Ім’я людини, яка ввела у ідейну та політичну площину, під назвою націократія, те що сьогодні набуло форми соціал-націоналізму. Творчий спадок Сціборського став основою ідеології організованого соціал-націоналізму та українською альтернативою нав’язуванню чужинських ідей.
1. Суть і завдання кадрової політики СNА
Для того, щоб побудувати нове соціал-націоналістичне суспільство на принципах Порядку, Добробуту та Справедливості, Соціал-Nаціональна Асамблея має бути взірцем для оточення. Забезпечення дотримання внутрішньо організаційних принципів ієрархічності і, разом з тим, побратимства, високої ідейності членства, монолітності здійснюється через кадрову політику.
Психологія політичних організацій охоплює велике коло явищ: особливості характеру людей, які беруть участь у діяльності суспільно-політичного руху, психологію організації і діяльності руху, ідеології членства організації та організації в цілому тощо. З історії видно, що кожен суспільно-політичний рух вирізняється особливостями психології членства цього руху. Це проявляється, як на індивідуальному так і на груповому рівнях. Людина бере участь у діяльності певної політичної організації не тільки через свої ідеологічні переконання, але й через особливості характеру. В свою чергу й політичні погляди в значній мірі визначаються психологічними рисами людини.
Зійшов сніг. Щедро зволожені першими дощами бруньки от-от перетворяться на перші ж квіти. Прокидаються від зимової сплячки звірі. Вертаються з вирію птахи. Яскравою блакиттю синіє небо. В природі – весна.
Уніформовані колони бійців під золотими прапорами марширують вулицями міст. Агітатори з золотими пов’язками несуть ідею в маси. Майбуття у золотих барвах майорить попереду! У країні – весна Соціал-Nаціоналізму!
Вийшов довгоочікуваний перший номер газети «Наступ», друкованого рупору Соціал-Національної Асамблеї (до цього увазі читача було представлено видання “Український порядок” та “Вартовий Держави”). Двохсот тисячний тираж цього видання присвячений здирницьким діям «блакитного» уряду та діяльності соціал-національного руху в Україні. Висвітлюється системний занепад економіки, деградація суспільства, причини цих кризових явищ та шлях їх вирішення.
Всім небайдужим українцям, які бажають долучитися до розповсюдження номеру – прохання зв’язатись з відповідним місцевим осередком.
Коли людина чи цивілізація починають боротися не за, а лише проти, коли за мету ставлять не побудову, а лише руїну – це і є перманентне зло. Саме тому соціал-націоналізм змагається не проти, а за. За розбудову соціального суспільства, за побудову української держави-нації. Добро будує і тільки добро має монополію на творчість. Зло здатне тільки руйнувати, і зло позбавлене творчої потенції. Український соціал-націоналізм є не тільки останньою надією білої раси та української нації на існування, а й – єдиною надією на порятунок «людини» як носія Божественного Духу.
*
Стаття нашого побратима добре ілюструє прагнення соціал-націоналістів бачити Українську Державу народним організмом, де економіка органічно виходить із головних принципів буття Нації. Релігійність деяких аргументів використані найперше для порівняння
Частина 1. Реформа середньої освіти
«…є людина, а є вчитель… тож ви повинні
викладати ваші думки не як людина, а як вчитель..»
Зауваження методиста до вчителя
Пересічному українцю Соціал-Націоналізм та ідея Націократії в цілому здаються занадто агресивними. Значна частина людей сприймає Соціал-Націоналізм як щось варварське, брутальне та безкультурне і просто як неможливе явище на державному рівні.
Може довіритись масовому почуттю? Чи краще міркувати своєю головою? Будь-яке «соціальне почуття» («соціальна позиція») має причину, що криється у характері сприйняття людиною соціальних явищ. «Людина» не існує поза культурою. Людина – це біо-психо-соціальна істота. Кожна людина – це продукт певної культури. Точніше буде сказати: тип світосприйняття – це результат виховання або асиміляції людини в рамках певної культури.
На сторінках Мережевого видання Рід Другий Великий Збір ОУН публікувався вже дуже давно. Публікувалися фотокопії. Але текстовий варіант був опублікований лише частково, уривками. Зараз Ви можете прочитати повний текстовий варіант постанови.
Другий Великий Збір ОУН розставляє крапки над «і» в багатьох дискусіях щодо ідеологічних позицій ОУН та підтверджує той факт, що організований соціал-націоналізм своїм корінням виходить із ОУН.
**
Сьогодні, вислуховуючи ґрунтовну критику демократії, прийнято погоджуватися, але наводити старий, але, нажаль, не забутий афоризм В.Черчілля «Демократія – погана форма правління, але кращої ще не вигадано». Ця фраза жодним чином не відповідає дійсності. Існує цілий ряд недемократичних політичних режимів, які функціонально є більш ефективними та мають на порядок менше вад, аніж демократія. Їх існування у суспільстві «свободи, рівності та братерства» не заведено афішувати, адже це може вивести людство на новий етап свого розвитку, де немає місця ані демократичній безвідповідальності, ані її вічним супутникам – ліберальній вседозволеності та капіталістичному здирництву. Серед таких устроїв майбутнього особливе місце посідає система Націократії, розроблена українським націоналістичним ідеологом, полковником армії УНР Миколою Сціборським.
Пропонуємо Вашій увазі відео із другої відкритої ідеологічної лекції у Києві, що відбувалася 18 травня. Тема леції “Націократія – шлях до соціальної справедливості та Національної Величі”. Лекцію читав Олег Однороженко. Лектор розповів про основні принципи націократії, її структуру, систему формування державної ієархії та перехідний період до неї. Після лекції були дані відповіді на запитання, серед яких були піднята проблематика майбутньої конституції, шляхи побудови соціал-націоналізму та питання зовнішньої політики, а також багато інших. Все це та ще багато іншого ви можете побачити проглянувши відео.
Виховання нового суспільства, тим більше суспільства націоналістичного починається із виховання людини нового типу. Щоб зрозуміти тип Нової Людини варто зрозуміти те суспільство, якого ми хочемо досягнути. Багато тих, хто брався за це у результаті отримували утопії. Утопії демократичні, соціалістичні та ще багато інших.
З одного боку ми прагнемо ідеалу. З іншого боку під ідеалом зараз розуміється недосяжна ціль. Але чи це так насправді?
Сучасний світ – це світ брехні. Щоправда брехні не відвертої. І в цьому полягає вся огидність ситуації. Всі терміни, а особливо ті, що причетні до політики чи життя суспільства навіть поза політикою втратили будь-яке реальне значення. Політологія – хвойда космополітичних сил, лженаука, яка жонглюваннями термінами може довести все, що завгодно. Звісно термінологізми як і історизми є невдячною працею, проте і ними потрібно займатися. Вкінці-кінців ряд термінів стають розпливчастими, їх поняття спотворюються, варіативний ряд відкидається. Розглянемо деякі.
Апологети домінуючої сьогодні соціальної системи, вправно жонглюючи гуманістичними кліше сентиментальних міфологем, творять отруйне ідейне місиво, зване «прогресивною культурою», яка насправді є лише втіленням і концентрацією фальші і фарисейства. Те, що сьогодні видається за суспільний ідеал, — це лише хаос, який претендує на те, що він – форма. Насправді ж це відчужене, неавтентичне існування, за парадним фасадом якого – нігілізм і апатія, протиріччя і деструкція, закамуфльовані під позитивні форми, що приховують тління і розклад.
Сьогодні виповнюється 71 рік із дня проголошення Сеймом Карпатської України незалежності. Злі язики зловтішаються недовгим її існуванням. Мадяри гордяться тим, що її тоді окупували. Сталін назвав Карпатську Україну «моською, що хоче приєднати слона». Чим насправді була Карпатська Україна?
Звичним для багатьох стереотипом є те, що ліві політичні сили є захисниками працюючих верств населення. Так чи інакше, але всі політичні перемоги лівих були пов’язані з тим, що вони піднімали прапор боротьби за права трудового народу. Інша справа, що на практиці зазвичай перемога лівих ще більш ускладнювала життя народу, але сама політична пропаганда однозначно була привабливою для більшості населення.
Питання про роль еліти в житті нації обіймає одне з провідних місць в інтелектуальній спадщині українського націоналізму першої пол. ХХ ст. Чи не найбільшу увагу цьому питанню приділяли Д.Донцов, Я.Стецько та Д.Мирон-Орлик. Також це питання було до певної міри осмислене в концепції Націократії, створеної М.Сціборським.
1. Реґенеруючі товчки. Зариси душі індивідуальности. 2. Інтермеццо: Естетика Землі – один з елементів виховного тла росту індивідуальности й суспільства загалом – і складовий елемент поняття Української Нації. Критерій естетичних вартостей. 3. Героїзм. „Жертовність” чи повинність?
Коли прагнеш для контрасту тиші й далеких візій, щоби дух творчости, відпочивши, відродився, йди на Могили, що в них Мощі Святих, спочивають, на Могили Героїв – і в ночі. Там не страх тебе огорне — ні! — і не тривога, а якесь дивне почуття маєстатичности, величі й творчої радости, що до глибин душу проймає.
На зламі епох націоналістичний рух виявився нездатним захопити владу в Україні, а націоналісти як рух і окремі особи повністю втратили вплив на ситуацію в Українській політиці і опинились на «політичному дні». Є безліч пояснень цієї ситуації – говорять про «кризу ідей», «непопулярність в масах», «проблему роз’єднаності», «несформованість цілей» і т. д.
1. ЕВРОПА, ЯК ІДЕОЛЬОГІЧНА ЦІННІСТЬ
Европа! Уявлення, що вяжуться цим словом, різнорідні – бо неодностайні окреслення самого цього поняття. Вони сягають від географічних стверджень аж до ідеольогічних поглядів, і в багато чому собі суперечать. Вже географічно, поняття Европи, спірне; політичні ж моменти побільшують непорозуміння. Наприклад – належить СССР до Европи чи ні? В школі вчили нас, що Урал є границею між Европою й Азією. Сьогодні ж на просторі між Збручем і Каспієм точиться боротьба власне за пересунення границь Европи на схід! Знищення турецького панування в південно-східній Европі стерло азійські впливи з європейських народів і поставило Туреччину між азійські держави Близького Сходу. Але сучасна Туреччина Кемаля Паші сама сягає до духовного й цивілізованого зближення з Европою. Еспанію й Португалію донедавна французькі історики називали країнами, яких можна сміло залишити поза увагою при розгляді останніх 50 років історичного розвитку Европи. А з 1936 року, Еспанія стала її заборолом перед силами руїни, Португалія ж при боці Еспанії. Дискусія над поняттєвою інтерпретацією Европи триває в усіх площинах і певно не скоро скінчиться.
Мережеве видання Рід – це один із виявів організованого соціал-націоналізму, вияв у площині світогляду. Соціал-Націоналізм власну організованість протиставляє роздрібленості та анархії, ідеалізм напротивагу матеріалізму, а ірраціональність, фанатизм та безсумнівну віру замість кайданів раціоналізму. Дух, Кров, Слава, Ієрархія, Ґрунт та Чин – це все святе для нас. Це і є соціал-націоналізм.
Різні світоглядні доктрини, такі як комунізм, лібералізм, націоналізм та ін. підходять до науки по різному. Соціал-Націоналізм із зрозумілих підстав має саме націоналістичне ставлення до науки.
Основною містичною ідеєю Соціал-Націоналізму є витворення, замість купи розрізнених індивідуумів механічно об’єднаних назвою «українці» та наявністю українського паспорта, Національної надспільноти – єдиного біологічного організму, який буде складатися з Нових Людей – фізично, інтелектуально й духовно розвинутих осіб. З маси індивідуумів має постати Нація, а зі слабкої сучасної людини – Надлюдина.
„Український соціальний націоналізм”. — Харків: „Патріот України”, 2007. — с. 43-45.
Абсолютна більшість політичних партій України (серед більш-менш впливових – усі) проголошують гасла демократичних цінностей та побудови демократії (демократичного суспільства).
Перш за все розділимо розгляд цього питання на „робітничий рух до Націократії” та „робітничий рух після встановлення Націократії”.
Питання мови є в числі найбільш жваво обговорюваних в колі традиційних націоналістів. Власне мовна політика є фактично квінтесенцією політичних прагнень тих партій та груп, які ми визначаємо як культурно-лінгвістичних націоналістів. Наша гостра ідеологічна полеміка з представниками “мовного фундаменталізму”, в якій ми обстоюємо пріоритетність расової, великодержавної та соціальної складових національної політики над культурно-лінгвістичною сферою, створює у наших опонентів ілюзію, щодо нехтування нами мовної проблематики.
„Український соціальний націоналізм”. – Харків: „Патріот України”, 2007. – с. 46-54.
Не ризикуючи впасти в перебільшення, ми можемо з усією очевидністю констатувати, що сучасний український націоналізм знаходиться в глибокій системній кризі.
Сучасні антифашистські режими виховують відповідні суспільства як передумову своєї безпеки. Щоб забезпечити існування матеріалістичного режиму потрібно виховувати матеріалістів. Більшість сучасних людей хочуть прожити так щоб у кінці життя можна було згадувати не те як служили Вищому, а те скільки смачного вони з’їли, цікавого побачили і побільше «промутілісь».
Ера до Великої Французької Революції – це була ера обов’язків. Обов’язок кожного громадянина захищати свою Батьківщину, бути вірним монарху та відстоювати свою честь. Кожен відчував себе щасливим, якщо протягом життя виконав свій обов’язок і очікував це від інших. Коли нападає ворог – обов’язок захищатися. Кожен зобов’язаний був захистити свою честь, своїх рідних, свої привілеї. Традиція – це обов’язок.
“Шлях Воїна” – виданий СНПУ цитатник.
Де стоїмо? — В нас уже стільки написалося й наговорилося про «напередодні рішаючих подій», що рука не повертається, щоб написати сьогодні ще раз — «напередодні». Бо річ із цим дороговказом — «напередодні» — дуже відповідальна: коли його кажеться (або не кажеться), треба бути свідомим, що наслідки (в одному й другому випадку) далекойдучі. Коли казати раз – по – раз «напередодні» — треба бути приготованим, що якась частина енергії, зуживана на труд розбудови й труд на довшу мету, відвязується від дотеперішнього свойого обєкту діяння, і демобілізується в чеканні на ці «рішаючі події».
Молоде покоління Патріотів, розуміючи сучасний стан Nаціі і Держави, як катастрофічний, вимагає повного усунення владної верхівки (політиків та олігархів) від політичного і економічного управління Державою. Після цього ми вимагаємо втілення наступних положень:
Всемогутній та добрий Господь наш іноді посилає нам випробування, які без сумніву, ми маємо витримувати і, врешті-решт, можемо витримати. Хоча – це важко. Інколи вкрай важко. Подібним випробуванням для багатьох українців стали 15 років поганого миру в неоліберальній буржуазній державі, яка від 1991 року ствердилася на ук раїнських землях.
Українські націоналісти мають культ сили. Вони постійно твердять, що історію творили завжди лише сильні нації, свідомі себе і своєї місії в світі. Вони постійно вказують, що лише орієнтуючись на власні сили свого народу та розвиваючи їх в постійній боротьбі за звільнення від ворога, знайде український нарід шлях до свого визволення і до творчого життя в рямках власної незалежної держави. Вони завжди зазначали, що жалібним квилінням, скаргами та плачем можна здобути в далеких і близьких сусідів хіба платонічне співчуття, а найскоріше – презирство, та ніколи незалежність і рівно рядне до тих сусідів місце в світі.
Кожен потужний рух, що претендує стати явищем, повинен мати свій знак.
Знак (від укр. – знати, знання) – стислий зримий образ, який легко охопити поглядом, але, водночас, заховані у ньому знання можуть бути такими глибокими та багатогранними, що їх важко повністю осягнути розумом.
Події 18 жовтня 2008 року в третій українській республіці майже лишилися непомітними через олігофренію більшості представників ЗМІ та через расову приналежність тих, кому ЗМІ належать. Українців годували репортажами з педерастично-гламурного «Тижня високої моди» та іншим непотребом. Країна майже не дізналася, що на скривавленій бруківці Володимирської та Іриниської вулиць сталося значно більше аніж сутичка між ультраправими та міліцією. Фактично, відбулося народження нової нації.
