Кожна нація безнастанно побільшує свої духовні та фізичні сили, перебуваючи в стані невпинного зростання. Коли ці вияви не проявляються, то це є доказом, то дана нація вже перебуває на шляхах упадку та деґрадації. Відповідно до цього зростання, перед кожною нацією стає завдання здобуття тих загальних засобів, що для свого насичення й скріплення вимагає її організм. До певного часу ці середники здобуваються інтенсивним використанням внутрішніх ресурсів, але врешті приходить пора, коли вони стають невистачаючими.
імперіалізм
Здобувці і колонізатори
На наших предків ми привикли дивитися з деяким відтінком меншевартости. Такий осуд, в основі несправедливий, витворила давня історіографія, що не вміла вдумуватися у суть справи й обезцінювала той світ, з якого ми вийшли. Що закид меншевартости давніх українців неоправданий, це видно з того, що вони доказали у найстаршій епосі своєї історії. З своєї прабатьківщини, десь у глибині східно-європейського суходолу, вони рушили у великий завойовницький похід, перейшли багна, пущі і степи, як повінь розлилися по широких просторах, дійшли до Чорного моря, кинули свої полки на Балкани, переправилися до Малої Азії, а їх окремі частини пішли глибоко в далекі країни. Це не було спокійне, тихомирне плем’я, а нарід здобувців і завойовників.
Герой і Нація
Доля нації у самозатвердженні. Наша нація зможе самозатвердитися тільки на теренах іних народів. Бо самозатвердження у нескінченій боротьбі. Нам поки що зручно сидіти у колисці-Україні, але ми ростемо та міцнієм і настане час, коли дитина стане мужем і візьме до рук замість іграшки меч. Націю не можна пізнати. Розум не в змозі її зрозуміти, лише почуття. Через націю світ знову одержав героїчну ідею. Доля героя – його нація.
Зовнішня політика. Погляд Соціал-Націоналізму
Як і на всіх рівнях буття живих організмів між суспільними об’єднаннями усіх історичних форм завжди точиться боротьба. Починаючи від первісних племен і закінчуючи державами-імперіями – всі великі суспільні об’єднання прагнуть до домінування. Зовнішня політика кожної держави є реалізація заходів направлених на домінування. Хоча, кажучи про сьогоднішню Україну можна стверджувати, що зовнішня політика спрямована не на домінування, а на елементарне виживання (причому виживання окремої купки людей, яка зараз при владі). Україна сьогодні є об’єктом панування і впливу інших держав.
Микола Сціборський- державник, воїн і провидець. 70-тій річниці з дня загибелі М.Сціборського присвячується
Коли сьогодні йде мова про попередників українського соціал-націоналізму, про тих , хто заклав ідейний фундамент нашого руху, перш за все спливає ім’я Миколи Сціборського. Ім’я людини, яка ввела у ідейну та політичну площину, під назвою націократія, те що сьогодні набуло форми соціал-націоналізму. Творчий спадок Сціборського став основою ідеології організованого соціал-націоналізму та українською альтернативою нав’язуванню чужинських ідей.
Микола Міхновський – імперіаліст №1
Загально відомим є факт того, що саме Микола Міхновський виступив фундатором ідеї державної самостійності України, але маловідомим є те, що він не просто прагнув створення самостійної української держави, але й намагався перетворити українців в імперську націю. Особливо цікавим є те, що ця ідея Міхновського носила характер не теоретичної конструкції, а цілком конкретного практичного плану, який міг бути реалізований навесні 1917 року.
Західне побережжя Північної Америки могло розмовляти українською
*Даний текст є уривок більш повного матеріалу історика Зоріна “РУССКО-ТЛИНКИТСКИЕ ВОЙНЫ” (рос). Ми подаємо цей історичний матеріал мовою оригіналу з тієї причини, що можлива путаниця у термінології. Адже термінами “русский” автор вочевидь охоплював всіх підданих Російської Імперії. Також можна помітити українські прізвища у декого із керівників експедицій. В будь-якому випадку матеріал є цікавим і вочевидь українські діти теж можуть грати у війни між білими і індіанцями. Є на то своя історична спадщина!
Про держави-нації
Пропонуємо вашій увазі перекладену Мережевим виданням “Рід” статтю Zentropa “Нації?”. Адміністрація навмисне змінила назву, натякаючи на певну різницю в термінології, хоч загальне бачення є однаковим. Згадувані в статті сучасні “національні держави” розуміють націю виключно як політичне явище і відповідно ці “держави-нації” повністю позбавлені всього етнічного (кровного).
*Стаття є цікава також тим, що вона підтверджує той факт, що і в Західній Європі в націоналістичній думці ідея Імперії жива не зважаючи на всі ті проблеми, з якими ці народи зіштовхнулися. Більше того, вони вбачають в Імперії порятунок для Нації.
Геополітика від Святослава
В українській історії є багато постатей, які незаслужено обійшла увагою вітчизняна наука, чи не найхарактернішим прикладом такого підходу є князь Святослав. Причин подібного ставлення кілька, але головною безсумнівно є грандіозність постаті князя, на тлі якої надто невигідно виглядали політичні діячі сучасності та недалекого минулого, за стандартами яких віт чизняна історіографія намагалася оцінювати героїв поперед ніх епох.
Підстави Українського Імперіалізму: минуле, теперішнє, майбутнє
Що таке імперія?
«Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії, означив я як першу підставу націоналізму»
Дмитро Донцов
Славень Святославу Завойовнику або апологія вітчизняного імперіалізму
Що й казати, бути Українцем у сучасній Україні під начебто Українською владою – доволі-таки невротичне заняття. Дуже прикро від того, що буржуазний стиль у поведінці, житті та мистецтві певні пани, гаспада та ребе прагнуть пов’язати з Українством, а невміння керувати державою та питомі селюцько-містечкові комплекси – з Українською Ідеєю.
Блискучий італійський письменник Умберто Еко, який, щоправда, полюбляє впадати у нездоровий гуманізм, критикуючи в одній зі своїх статей панівний для його країни неоліберальний режим, висловив прецікаву тезу – якщо неоліберальний режим хоче знешкодити небезпечні для себе елементи (людей, ідеї або суспільні рухи), то він просто-напросто про них не згадує у своїх підконтрольних ЗМІ.
Терміни і організований соціал-націоналізм
Сучасний світ – це світ брехні. Щоправда брехні не відвертої. І в цьому полягає вся огидність ситуації. Всі терміни, а особливо ті, що причетні до політики чи життя суспільства навіть поза політикою втратили будь-яке реальне значення. Політологія – хвойда космополітичних сил, лженаука, яка жонглюваннями термінами може довести все, що завгодно. Звісно термінологізми як і історизми є невдячною працею, проте і ними потрібно займатися. Вкінці-кінців ряд термінів стають розпливчастими, їх поняття спотворюються, варіативний ряд відкидається. Розглянемо деякі.