В українській історії є багато постатей, які незаслужено обійшла увагою вітчизняна наука, чи не найхарактернішим прикладом такого підходу є князь Святослав. Причин подібного ставлення кілька, але головною безсумнівно є грандіозність постаті князя, на тлі якої надто невигідно виглядали політичні діячі сучасності та недалекого минулого, за стандартами яких віт чизняна історіографія намагалася оцінювати героїв поперед ніх епох.
Чин
Ернст Юнгер: Наша бойова позиція
Пан Бехер, комуніст за своїми політичними переконаннями, але з симпатичними для мене мілітаристськими схильностями, в одній своїй нещодавній статті, спеціально присвяченій нашому колу, доводить, що буржуазія на пізній стадії своєї еволюції може приймати дві нібито протилежні форми — форму витонченого духовного декадансу і нещадної, кривавої жорстокості. Проявом останньої, на його думку, є «новий націоналізм», який ховається під маскою військової рішучості і розглядає боротьбу як щось «самоцінне».
Ернст Юнгер: Єднайтеся!
***
За останні роки ми донесхочу наслухалися закликів до об’єднання і безліч разів пересвідчилися в їхній недієвості. В 1926-му, коли була написана ця стаття, заклики об’єднуватися в Німеччині були так само неоригінальними. Однак, Юнгер поставив питання об’єднання не як націонал-демократ, а як військовий-націоналіст. Якщо демократ міряє все в голосах виборців, то для Юнгера потужність руху – це його бойовий потенціал. Демократичне об’єднання призводить до створення «платформи для обговорення», а об’єднання на принципах військового авторитаризму до вибухової концентрації національних сил, що, власне, і відбулося в Німеччині в наступні роки після написання цієї статті.
Ернст Юнгер: Марш націоналізму
Ми йменуємо себе націоналістами і не маємо страху перед ненавистю до нас неосвіченої чи освіченої черні, всіх цих опортуністів духу і матерії. Те, що вони ненавидять, йде проти гнилих течій прогресу, лібералізму і демократії, має явну перевагу — воно не є всезагальним. Ми не вимагаємо всього загального. Ми відкидаємо загальне, починаючи з загальних істин і прав людини, і закінчуючи загальною освітою, загальною воєнною повинністю, загальним виборчим правом, всезагальною підлістю, яка є результатом попереднього. **Загальні властивості і вимоги – це властивості і вимоги маси, і чим вища ступінь їхньої спорідненості – тим менше у них цінного.
Євген Онацький: Культ Успіху
**
Нерішучість, страх програшу, культивування поразок без культивування перемог є, нажаль, доволі поширеною рисою серед пересічного українця. І “пересічність” теж часто є його вадою. Публікацією цієї статті ми хотіли показати, що навіть підпільна сила, що боролася проти матеріально переважаючих ворогів розуміла, що таке успіх, самовіддача і ризик на шляху до Перемоги. Не зважаючи на те, що Онацький вочевидь помилився у деяких історичних баченнях тодішнього сьогодення (зокрема 30рр), проте ця праця має бути прочитана всіма, хто бажає націоналістичному рухові дійсно Успіху і Перемоги. Мова оригіналу збережена.
Підстави Українського Імперіалізму: минуле, теперішнє, майбутнє
Що таке імперія?
«Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії, означив я як першу підставу націоналізму»
Дмитро Донцов
Не вбивайте бойового духа Нації!
*Даний текст дивним чином констатує те, що в часи ОУН так само як і зараз було вкрай багато пацифістів, що стверджували, що для націоналістичного руху будь-який військовий вишкіл є негативом. Ця стаття є відповіддю конкретним пацифістам тих часів із так званої “Мети”. Також інколи автор називає їх “католиками” вочевидь не маючи на увазі саме католицьку церкву або всіх католиків, а натякає на те, що опоненти-пацифісти прикриваються часто релігійністю. Чудовим епіграфом до цього тексту підійшли б слова нашого побратима “Якщо в чоловіка немає природнього потягу і захоплення маршируючою колоною і уніформою – значить у нього щось негаразд із генами”
Густав Водічка: Рецепт нашої перемоги
У погано влаштованому суспільстві шкідливо народжуватися здоровим. Лише людська популяція умудриляся суперечити загальному закону природного відбору. У тваринному стаді хвора, слабка особина гине першою.
Захистити честь воїнів дивізії «Галичина»!
Останніми роками українські політики багато говорять про сторінки нашої історії, пов’язані з визвольною боротьбою українців у часи Другої світової війни. І тільки-но представники національно-патріотичних сил починають нагадувати сучасникам про те, як кращі сини України зі зброєю в руках боронили свою рідну землю, політичні ренегати відразу виливають тони бруду на цих героїв, більшість з яких загинули у боях та концтаборах. Особливий галас вони здіймають, коли згадується дивізія «Галичина».
“Знаю” без “хочу”, “умію” без “буду”
Останнім часом український правий (а також «правий») рух аж надто захопився ідеологічними суперечками. Причому з найкумедніших приводів: чи то через чучхе, чи то через Велику французьку революцію… І все це дискутується з такою серйозною міною, ніби українському націоналісту в ХХІ столітті більше нема чим зайнятися.