До зброї! До зброї, стрільці!
Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі, —
Всі сили до бою з’єднайте!
“Мій батько заявляє прилюдно, що він і вся родина не погоджуються з моїм поступуванням і не похваляють його. Це може відноситися тільки до моєї національно-політичної діяльності, бо в моїм приватнім і родиннім житті я не зробив нічого такого, на що моя родина могла б публічно реагувати.
*
Коментар РІД: Цей уривок із листів Окея (представника ОУН у Британії) є цікавим прикладом поступового налагодження зв’язків між українськими та британськими правими силами.
Коротко нагадаємо, що в 1917-1920 рр. Антанта з великою підозрою поставилася до українських самостійницьких устремлінь. Протягом 1917 року, коли російські фронти Першої світової війни, під впливом Лютневої революції в Петрограді, почали виявляти ознаки повної дезорганізації, військові місії Британії, Франції. Бельгії та Сербії, розцінюючи новостворену Українську Центральну Раду як стабілізуючий фактор у регіоні, неоднократно намагалися переконати українських політиків продовжити бойові дії, пропонуючи, у відповідь, підтримати автономістські вимоги українців.
Жиди мріють про похорон шкідливого для них гасла й факта само означення малих народів, вони стоять за відновлення централізованої Росії. Тож як же можуть до них добре ставитись оті, що стали вільними народностями? Чуємо теж од жидівських авторів, що Німеччина, Польща, Угорщина, Румунія, Росія, Австрія й чимало инших держав «просякнено таким їдким антисемітизмом, що жидам тяжко там дихати»40)… Чому?
ВОЖДЕВІ й РЕЙХСКАНЦЛЕРОВІ Великонімецького Рейха