Він міг бути успішним художником і жити богемним життям, виставляючись у закордонних салонах. Натомість став митцем-повстанцем, обравши криївку з примітивним друкацьким верстатом. Слава знайшла його вже після смерті – бо саме Хасевич створив більшість візуальних матеріалів Армії.
“…Я не можу битися зброєю. Але я б’юся різцем і долотом. Я каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються ” Ніл Хасевич
Доктрина Фашизму” (“La dottrina del fascismo”) є основною книгою з ідеології Італійського Фашизму, написаною Беніто Муссоліні.
Дехто приписує авторство “Доктрина Фашизму” Джованні Джентіле – видному італійському філософові-гегельянцю та державному діячеві, який випустив в 1929 році книгу “Походження й доктрина фашизму” (“Origini e dottrina del fascismo”), але втім авторство все таки залишається за Дуче.
У статті досліджено концептуальні витоки програми «нового націоналізму» Ернста Юнґера, який бере початок у «переживанні війни» (Кriegserlebnis) «нового людського типу» та явищі фронтового братства, а також розкрито зміст цієї новизни щодо класичних модерних ідеологій та сусідніх політичних рухів міжвоєнної Німеччини.
Ернст Юнґер не випадково увійшов в аннали філософії політики саме під іменем «консервативного революціонера», а не, скажімо, «націоналіста», попри той факт, що на зорі своєї літературної, тоді також і політичної, кар’єри, він визначав своє ідейне кредо саме таким чином («ми називаємо себе націоналістами й не боїмося викликати ненависть неосвіченої та освіченої черні, всіх цих опортуністів духу та матерії») [21, с. 54]. Підставами такої атрибуції, звичайно, варто вважати те, що Юнґер вже у ваймарські роки зарекомендував себе як автора програми так званого «нового націоналізму».
Всі езотеричні концепції побудовані на визнанні двох світів: світ Матерії та світ Духу. Уявлення про два світи існує для роз’яснення тих явищ та подій, яких не можуть осягнути люди, які не досягли духовного народження (християнство, буддизм та ін. монотеїстичні релігії) або не володіють таємними знаннями (магічні культи, теософські доктрини) тощо. Світ Матерії – це, скоріше, світобачення звичайної людини, аніж окремий світ. Люди не бачать і не знають про енергетичні процеси, що відбуваються з ними. Але багато хто вірить в існування Духовного світу і бажає його побачити.
Нещодавно в одній соціальній мережі у власному блозі моя знайома помістила якесь посилання із текстом, який закликає поширити це посилання, тому що це допоможе зупинити винищування деяких видів тварин. На моє запитання скільки посилань потрібно розіслати щоб зупинити винищування цих бідних тварин — не було нічого, навіть більше моє запитання вона видалила. Я вчинив як флегматик і більше в неї стосовно цього нічого не запитував. Люди котрі течуть за течією і не бажають чинити ніякого спротиву впевнені, що роблять це, тому що так хочуть.
Коли людина чи цивілізація починають боротися не за, а лише проти, коли за мету ставлять не побудову, а лише руїну – це і є перманентне зло. Саме тому соціал-націоналізм змагається не проти, а за. За розбудову соціального суспільства, за побудову української держави-нації. Добро будує і тільки добро має монополію на творчість. Зло здатне тільки руйнувати, і зло позбавлене творчої потенції. Український соціал-націоналізм є не тільки останньою надією білої раси та української нації на існування, а й – єдиною надією на порятунок «людини» як носія Божественного Духу.
Які причини деградації українського суспільства? Відсутність національно спрямованої політики, нівелювання расового питання й капіталістичний світогляд. Щоб зупинити розлад суспільства – необхідно акцентувати увагу на цих трьох позиціях. Боротьба за відстоювання інтересів суспільства умовно буде названа «фронтом». Соціал-націоналізм має фронт расових змагань, фронт національних змагань і фронт особистісний (світогляд людини).
Досить поширеною помилкою науковців і політиків сьогодення є отожненя типу «українця» лише із одним із двох ментальних типів українців. Чому їх саме два і які вони ці типи? Не слід плутати ці типи із дуадою: «еліта нації – вся нація». У процентному співвідношенні еліта представляє себе у складі нації не більш як 5%. Цього проценту звісно замало для виділення типу ментальності. Отже щодо типів – їх два. Це «народницький» тип. І це «державницький» тип.
Пересічному українцю Соціал-Націоналізм та ідея Націократії в цілому здаються занадто агресивними. Значна частина людей сприймає Соціал-Націоналізм як щось варварське, брутальне та безкультурне і просто як неможливе явище на державному рівні.
Може довіритись масовому почуттю? Чи краще міркувати своєю головою? Будь-яке «соціальне почуття» («соціальна позиція») має причину, що криється у характері сприйняття людиною соціальних явищ. «Людина» не існує поза культурою. Людина – це біо-психо-соціальна істота. Кожна людина – це продукт певної культури. Точніше буде сказати: тип світосприйняття – це результат виховання або асиміляції людини в рамках певної культури.
В українській історії є багато постатей, які незаслужено обійшла увагою вітчизняна наука, чи не найхарактернішим прикладом такого підходу є князь Святослав. Причин подібного ставлення кілька, але головною безсумнівно є грандіозність постаті князя, на тлі якої надто невигідно виглядали політичні діячі сучасності та недалекого минулого, за стандартами яких віт чизняна історіографія намагалася оцінювати героїв поперед ніх епох.
Він міг бути успішним художником і жити богемним життям, виставляючись у закордонних салонах. Натомість став митцем-повстанцем, обравши криївку з примітивним друкацьким верстатом. Слава знайшла його вже після смерті – бо саме Хасевич створив більшість візуальних матеріалів Армії.
Передмова Сергія Чаплигіна:
Всі езотеричні концепції побудовані на визнанні двох світів: світ Матерії та світ Духу. Уявлення про два світи існує для роз’яснення тих явищ та подій, яких не можуть осягнути люди, які не досягли духовного народження (християнство, буддизм та ін. монотеїстичні релігії) або не володіють таємними знаннями (магічні культи, теософські доктрини) тощо. Світ Матерії – це, скоріше, світобачення звичайної людини, аніж окремий світ. Люди не бачать і не знають про енергетичні процеси, що відбуваються з ними. Але багато хто вірить в існування Духовного світу і бажає його побачити.
Нещодавно в одній соціальній мережі у власному блозі моя знайома помістила якесь посилання із текстом, який закликає поширити це посилання, тому що це допоможе зупинити винищування деяких видів тварин. На моє запитання скільки посилань потрібно розіслати щоб зупинити винищування цих бідних тварин — не було нічого, навіть більше моє запитання вона видалила. Я вчинив як флегматик і більше в неї стосовно цього нічого не запитував. Люди котрі течуть за течією і не бажають чинити ніякого спротиву впевнені, що роблять це, тому що так хочуть. 
Коли людина чи цивілізація починають боротися не за, а лише проти, коли за мету ставлять не побудову, а лише руїну – це і є перманентне зло. Саме тому соціал-націоналізм змагається не проти, а за. За розбудову соціального суспільства, за побудову української держави-нації. Добро будує і тільки добро має монополію на творчість. Зло здатне тільки руйнувати, і зло позбавлене творчої потенції. Український соціал-націоналізм є не тільки останньою надією білої раси та української нації на існування, а й – єдиною надією на порятунок «людини» як носія Божественного Духу.
Які причини деградації українського суспільства? Відсутність національно спрямованої політики, нівелювання расового питання й капіталістичний світогляд. Щоб зупинити розлад суспільства – необхідно акцентувати увагу на цих трьох позиціях. Боротьба за відстоювання інтересів суспільства умовно буде названа «фронтом». Соціал-націоналізм має фронт расових змагань, фронт національних змагань і фронт особистісний (світогляд людини).
